Протезування дітей імплантами


child-treatment-process800

Рішення щодо протезування дитини кохлеарними імплантами зачіпає дуже багато сфер її життя.
Перед тим, як буде розглянута можливість та потреба хірургічного втручання, вашій дитині слід пройти обстеження з метою визначення, користі та необхідності такої процедури. Якщо відповідь на це питання буде позитивною, дитині зроблять операцію, після чого для досягнення найкращих результатів має бути організований післяопераційний нагляд та слухомовна реабілітація.

Передопераційна оцінка

Лікарі центру імплантації проводять передопераційне оцінювання з метою тестування рівня слуху дитини та зрозуміння мотивації батьків. Таке оцінювання складається з декількох обстежень.

Медичне обстеження. Воно потрібне для визначення загального стану здоров’я дитини. Окрім МРТ, зазвичай виконують КТ-дослідження, щоб визначити можливість проведення хірургічного втручання, а також того, яке вухо слід протезувати. Отримані томографічні зображення дозволяють групі лікарів визначити фізичну можливість введення електродної матриці до завитки. У деяких випадках це дозволяє хірургові уникнути прогнозованих складнощів.

slider3Аудіологічне обстеження. Лікар-аудіолог виконує різноманітні аудіологічні дослідження та тести з використанням слухових апаратів (тональна та голосова аудіометрія). Таким чином досліджується рівень втрати слуху дитини, а також рівень підсилення її слухових апаратів. Інколи аудіологи рекомендують «випробувальний період» з більш потужними слуховими апаратами, щоб оцінити потенційну користь використання кохлеарного імпланту.

Лікар-отоларинголог, сурдолог, або інший спеціаліст з проблем слуху допоможе вам визначити тип втрати слуху, від якого страждає дитина. Також вас можуть скерувати до найближчого центру імплантації для визначення, чи відповідає ваша дитина вимогам для кандидата на кохлеарну імплантацію. Кохлеарна імплантація – це тривалий та складний процес, протягом якого вся родина повинна підтримувати дитину та допомагати їй. Якщо це неможливо, слід розглянути інші рішення.

Хірургічне втручання

Хірургічне втручання потрібне, щоб встановити у вусі внутрішню частину імпланту. Хірург робить невеличкий надріз в завушній зоні, достатній щоб розмістити приймач з електронними схемами. Після цього до завитки обережно вставляється електродна матриця.

Імплантація виконуються під загальним наркозом та зазвичай триває менше двох годин, хоча дитина при цьому, як правило, госпіталізується на декілька днів. Ризики кохлеарної імплантації такі самі, як інших видів хірургії вуха.

Дитина не зможе чути, поки до імпланту не буде підключений та активований звуковий процесор. Зазвичай це відбувається приблизно через місяць після закінчення госпіталізації. Цей період потрібний для того, щоб дитина відійшла після наркозу, а надріз закрився шрамом (зазвичай це займає декілька тижнів).

Післяопераційний нагляд

Задля успішної імплантації також необхідно налаштувати якість звуку та інші настройки звукового процесора та пройти процес слухової реабілітації, протягом якого дитина вчиться виявляти та тлумачити звукову інформацію, яку вона отримує.

Настройка кохлеарних імплантів

Під час першого сеансу настройки, аудіолог підключає звуковий процесор та пояснює принципи його функціонування дитині та її батькам. Протягом цієї консультації також визначається рівень подразнення кожного електроду, вставленого до завитки. Також коригуються інші параметри з метою оптимізації сприйняття звукової інформації.

Щоб поступово покращити якість звукової інформації, протягом післяопераційного періоду (декілька місяців) проводяться декілька сеансів настройки. Проміжки часу між відвідинами спеціаліста поступово збільшуються, поки не вдасться досягти стабільних та оптимальних настройок.

Слухомовна реабілітація

Після імплантації дітям слід призвичаїтися до сигналів імпланту. Навіть діти з раптовою втратою слуху сприймають сигнали імпланту не так, як вони сприймали звичайні звуки до втрати слуху. Мозок повинен звикнути до нових подразників та навчитися тлумачити їх.

Отже, слухомовні заняття надзвичайні важливі для полегшення цього звикання. Тривалість та ступінь складності такої реабілітації залежить від причини втрати слуху та тривалості часу, протягом якого дитина страждала від втрати слуху. Для дітей, що народилися глухими або втратили слух до того, як почали вчитися розмовляти, слухомовна реабілітація буде тривалішою та складнішою.

Так само, як сеанси настройки звукового процесору, сеанси слухомовної реабілітації відбуваються регулярно та часто, а потім (після закінчення першого року) проміжки між ними поступово збільшуються. Праця сурдопедагога залежить від типу втрати слуху вашої дитини. Однак, вона базується на декількох основних принципах: розвиток сприйняття звукової інформації через виявлення різноманітних джерел звуку, слухання та навчання мові та мовленню.